Трагікомедія Івана Карпенка-Карого залишається актуальною вже понад століття завдяки майстерно виписаним образам. Сюжет твору базується на реальних фактах із життя батька драматурга, що додає історії особливої правдивості. Щоб швидко зрозуміти суть конфлікту та мотиви вчинків героїв, варто прочитати "Мартин Боруля" скорочено перед поглибленим аналізом, хоча це й не передасть усієї краси живої народної мови. У центрі уваги автора — заможний селянин, який у гонитві за примарним дворянством ледь не втрачає все, що мав.

Система образів п’єси побудована на контрасті між здоровим глуздом та сліпим фанатизмом. Головний конфлікт розкривається саме через взаємодію центрального героя з його оточенням.

Головний герой — Мартин Боруля

Це багатий чиншовик, чесна і працьовита людина, яку, однак, захопила нав’язлива ідея. Мартин щиро вірить, що дворянський титул — це запорука людської гідності та щастя для його дітей. Його трагедія в тому, що він намагається втекти від своєї селянської сутності, запроваджуючи у домі безглузді «панські» порядки. Він забороняє рідним працювати, змушує сина служити в канцелярії, а дочку хоче видати заміж лише за чиновника. Попри свою дивакуватість та деспотизм у питанні дворянства, Боруля залишається люблячим батьком, який бажає добра своїм дітям, хоч і розуміє це добро по-своєму.

Образи членів родини та оточення

Кожен персонаж у п’єсі виконує важливу роль у розкритті основної ідеї твору — висміюванні шляхетської пихи.

Галерея образів другого плану допомагає яскравіше підсвітити абсурдність дій головного героя.

  • Марися. Дочка Мартина, яка уособлює народну мораль і мудрість. Вона твердо стоїть на землі, не цурається праці й понад усе цінує щирі почуття. Дівчина відверто опирається волі батька, не бажаючи ставати «панянкою» та виходити заміж за нелюба.
  • Степан. Син Борулі, дрібний канцелярист. Він є жертвою батьківських амбіцій. Хлопець не має хисту до служби, почувається в місті нещасним і мріє про просте життя, але не сміє суперечити батькові.
  • Палажка. Дружина Мартина. Це типова селянка, яка звикла коритися чоловікові. Вона любить своїх дітей, але не має достатньо сили волі, щоб захистити їх від батькового самодурства.
  • Гервасій Гуляницький. Заможний селянин і друг Мартина. Він виступає носієм здорового глузду, намагаючись переконати Борулю відмовитися від безглуздих судових позовів та «дворянських» забаганок.
  • Микола. Коханий Марисі, син Гервасія. Простий, чесний парубок, який представляє молоде покоління селянства, що не соромиться свого походження.

Взаємодія цих персонажів створює комічні та водночас драматичні ситуації, що рухають сюжет.

Сатиричні образи чиновників

Окрему групу персонажів складають представники бюрократичного апарату та ті, хто намагається ними здаватися. Саме через них автор викриває прогнилу судову систему та моральну ницість «панів».

  • Націєвський. Реєстратор із ратуші, якого Боруля сватає за Марисю. Це карикатурний образ міського жевжика: він самозакоханий, боягузливий і розглядає шлюб виключно як вигідну угоду. Втік із власних заручин, злякавшись «мужицького» роду нареченої.
  • Трандалєв. Повірений, який веде справу Борулі. Це шахрай, який одночасно працює і на Мартина, і на його ворога Красовського. Його життєве кредо — «чи я виграв, чи програв, а грошики дай». Він уособлює паразитування на людських бідах.

Для глибшого розуміння літературного процесу та контексту твору, школярам та студентам може стати в нагоді освітній блог https://www.uroki.org.ua/, де зібрано багато корисних матеріалів. Знання характеристик цих персонажів дозволяє краще зрозуміти авторський задум: гідність людини визначається не паперами з гербовою печаткою, а чесною працею та моральними якостями.

Фінал п’єси, де Мартин спалює документи про дворянство, символізує його моральне одужання. Повернення до свого природного стану — чесного хлібороба — приносить йому та його родині довгоочікуваний спокій.