Що спільного між самураєм і кухарем?

Здається, ну що спільного може бути між воїном із катаною та людиною з фартухом і шеф-ножем у руці? Насправді — більше, ніж здається. І мова не лише про гострі леза.

Усе починається з ножа

Для професійного шеф-кухаря ніж — майже те ж саме, що для самурая меч.

І це не просто головні інструменти обох майстрів своєї справи. Це справжній символ професії.

У Японії до сьогодні є майстри, які роблять традиційні кухонні ножі майже за тими ж технологіями, що й катани. З тією ж повагою до давніх традицій виробництва.

Щоденна практика

Самураї щодня відточували техніку бою. Шеф-кухар — щодня точить свої ножі і також вдосконалює свої рухи.

Навіть по тому, як людина нарізає простого огірка, ви можете впізнати майстра. І як у бойових мистецтвах, у шеф-кухарів є свої техніки використання ножів, повторювані дії, що доводяться до автоматизму, високої швидкості та точності.

Бо почати різати дійсно красиво та швидко можна тільки з досвідом.

Дисципліна і повага до інструменту

Жоден самурай не кинув би меч у бруд. Жоден поважаючий себе кухар не залишить ніж лежати на дні раковини.

Це питання поваги. До себе. До справи. До інструмента, який служить щодня.

Професійні кухарі витирають ніж після кожного використання. І точать (чи підправляють) його не тоді, коли він вже не ріже, а регулярно, після кожного використання.

Як справжні самураї, які доглядали за своїми мечами навіть у мирний час.

Концентрація

Самурай на полі бою — зібраний, як ніколи. Кухар на кухні — теж.

Обидва мають працювати швидко, точно й без зайвих рухів. Помилка може коштувати дорого: одному — поразки, іншому — зіпсованої страви або навіть травми.

Це не просто робота — це шлях

У Японії є поняття «до» — шлях. Тому, наприклад, дзюдо чи кендо — це не просто бойове мистецтво, а філософія та спосіб життя.

Так само й кулінарія — це не лише про «як смачно готувати». Це шлях пізнання себе через їжу, інструмент, процес.

Наприклад, крім самурайських чи чернецьких «шляхів» існують поняття: хочо-до — мистецтво використання кухарського ножа, рюорі-до — шлях кулінарії, вашоку-до — шлях японської традиційної кухні і навіть ітамаі-до — шлях професійного шеф-кухаря.

У школах високої японської кухні існує навіть ціла церемонія «хочо сики» — ритуал нарізання риби без торкання руками, тільки ножем та щипцями. Це вважається одним з найвищих проявів хочо-до.

Колись японські кухарі мали й такий спеціальний ритуал перед приготуванням страви — вони «вклонялися» ножу. Не в буквальному сенсі, а внутрішньо. Ніби з повагою налаштовувалися на ніж, котрим зараз працюватимуть.

Бо навіть найгостріший ніж без кухаря з високими навичками та ладом у розумі й на душі — просто шматок металу.

Отже, що спільного між самураєм і кухарем?

Обидва — майстри. Обидва — дисципліновані. Обидва — володіють мистецтвом.

Обох об'єднує повага, серйозне відношення до своєї справи та інструментів, з якими в руках цю справу роблять. Саме такий професійний підхід й робить ці такі різні шляхи схожими один на одного.

Коли в Європі з'явилася так звана висока кухня та професія шеф-кухаря, там теж почали проявлятися дуже подібні мотиви та поняття. Хоч і зі своєю культурною специфікою.

Саме тому справжній профі на кухні не просто готує різні страви, він знаходиться на шляху кулінарії. Це дуже глибоке поняття, яке дійсно варто і уваги, і поваги.

Згадайте про це наступного разу, коли будете збиратися приготувати щось на власній кухні чи зайдете до кухонного відділу у супермаркеті. Може і ви відчуєте себе трохи самураєм?

Джерело — https://grossman.com.ua