Звання Герой України посмертно отримав син волонтерів з Томаківської громади

5 травня 2023 року, в Бахмуті, героїчно загинув Максим Лях “Фрост”. Тепер хлопцеві назавжди 23 роки. Воїн був старшим сином в сім’ї волонтерів Лілії та Сергія Лях з Томаківської громади.

Стало відомо, що загиблому присвоїли звання Герой України (посмертно). Відповідний Указ від 29 вересня 2023 року з’явися на сайті Президента України, повідомляє Інформатор.

“За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю:

Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” ЛЯХУ Максиму Сергійовичу – солдату (посмертно).

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ”.

Цьому передувала петиція з пропозицією присвоїти звання “Герой України” посмертно Максиму Ляху. Її на офіційному інтернет-представництві Президента України опублікував брат загиблого Іван Лях, де розповів про Максима. Петиція набрала необхідну кількість голосів – 25546.

“Як доброволець, він розумів, що не відмовиться від найтяжчої роботи, і мужньо боронив Україну більше року. Достовірність моїх слів підтвердять всі побратими: в цього хлопця ніколи не було страху, на нього можна покластися. Максим діставав поранених побратимів, займався евакуацією – він був настільки універсальним солдатом, що будь-яку роботу робив якісно незалежно від задачі. Я і Фрост – оператори ПЗРК, але в Бахмут нас відправили піхотою. Під час тяжких боїв за Бахмут Фрост врятував мене, свого молодшого брата, якого тяжко поранило за два дні до своєї загибелі. Коли мене поранило, я стікав кровʼю. Сили були лише на те, щоб думати: це все, кінець. І після влучання осколків, здавалося що мене декілька хвилин паралізувало. Однак брат не дав загинути: вибіг з будівлі під ворожим вогнем, і відтягнув мене з-під обстрілів, надав професійну медичну допомогу, без якої я б не вижив, не давав втратити свідомість, через велику втрату крові та біль, знеболювальних препаратів в нас не було, витягнув з рота залишки зубів, і передав медикам. А сам повернувся на позиції і тримав оборону, розуміючи що себе може не вберегти – знав, що там лишилися побратими з меншим досвідом і рівнем підготовки. Він 200 годин оборонявся. Без харчування, води та сну, не випускаючи зброю з рук, знищував ворога. Хоча й міг вийти разом з братом – але лишився, тому що обрав волю або смерть. Він міг евакуюватися, проте віддав життя за нас, українців. Моєму Фросту буде назавжди буде 23, але ми маємо зробити все, щоб памʼять про нього жила завжди. Слава гідному Сину України! Молодший брат, воїн Сил оборони України, Іван Лях”.