Сенсом життя Левченків стали дев’ять покинутих дітей

Дитячому будинку сімейного типу Наталії та Андрія Левченків виповнилося п’ять років.

 З цієї нагоди до подружжя з привітаннями завітали на затишну вулицю Таганрозьку, що на Новопавлівці, заступник міського голови Андрія Фісака - Ольга Коник та начальник Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді міськради Оксана Грицик. Привезли й подарунки - мікрохвильову пічку, квіти та солодощі.

Про це розповідають в Прес-служба міської ради.

Десять років потому, маючи власну доньку, взяли в свою родину на виховання двох діточок. Згодом, в липні 2012 рішення виконкому міськради біло офіційно створено дитячий будинок сімейного типу. І тепер Левченки замінили батьків вже дев’яти дітям віком від восьми до п’ятнадцяти років. Першу же свою вихованку – Олену Кобзєву – нові батьки вже «поставило на крило».

Шестикімнатний триповерховий будинок площею 250 кв. метрів свого часу родині допоміг придбати один із всеукраїнських благодійних фондів. Будинок має зовнішнє утеплення, оздоблений теплою підлогою. На 15 сотках тут вирощують все для столу: овочі, фрукти, виноград. Будь-який будинок сімейного типу – це і педагогічне «ноу-хау», і своєрідна школа для самих батьків, які вчаться, мабуть, найвідповідальнішій справі на світі – перетворенню малечі на справжню, всебічно розвинену та гармонійну людини.

Самі ж батьки говорять, що виховувати дев’ять дітей непросто, але їх завжди підтримували не лише сусідів та друзів, а й служби у справах дітей і Центру соцслужб для сім’ї, дітей та молоді, дитячих психологів та взагалі міської влади.

15-річний Віктор Черемних , старший з вихованців додає: «Багато дітей – це дуже добре, я і сам, коли стану на ноги, збудую житло та отримаю професію, матиму не менше двох-трьох дітей, і обов’язково познайомлю свою маму Наталю з онуками.»

Віктор вже власноруч майструє з батьком та братом Євгеном меблі для великого будинку і навіть планують відкрити їх товарне виробництво. А малечу тішать стіл для пінг-понгу та дві собаки-боксери. В житті дітей – повна гармонія та самодисципліна, а «всепоглинаючому» Інтернету батьками відводиться не більше часу, ніж спортивним вправам, книжкам та домашнім клопотам.

На сьогоднішній  у Нікополі створено шість дитячих будинках сімейного типу, у яких  знайшли затишок та батьківську любов 49 дітей, а у п’яти прийомних сім’ях – десять хлопчиків та відповідно стільки ж дівчаток. Батьки-вихователі дали шлях у життя вже сімнадцятьом дітям-вихованцям та трьом прийомним дітям.

.

.

.

.

.

.